Бойченко
Валерій Петрович
Бойченко Валерій Петрович народився 3 травня 1941р. у м. Снігурівці на Миколаївщині. Після закінчення школи працював слюсарем на суднобудівному та комбайновому заводах. У 1965р. закінчив факультет іноземних мов Львівського університету. Викладав англійську мову в навчальних закладах Душанбе, Херсона, Миколаєва.
Дебютував як перекладач великого американського поета Роберта Фроста, переклав твори старокельтських поетів і новоанглійських класиків “нової хвилі” С.Платта, Д.Томаса. Але вершиною перекладацької роботи стали роман Роберта Льюїса Стівенсона “Корабельна катастрофа”, повість американського письменника – ковбоя Віла Джемса “Димок”.
Але не поминув він і суверенного жанру дитячої поезії, видавши збірочки для дітей “Зроду я такого ще не бачив”(1975), “ В мене курочка була”(1973), “Який широкий світ”(1989).
Автор збірок “Іскри”(1972), “Сонячні кола”(1975), “Поліття”(1977), “Багряні колони” (1978), “Широти”(1981), “Світлі ріки”(1984), “Доброта”(1987), “Правий берег”(1991), “Не повториться мить”(2001).
Окремі твори В.Бойченка перекладено російською, грузинською, вірменською, осетинською, болгарською та іншими мовами.
Засновник відродженої миколаївської «Просвіти», у 1986 – 1991 роках керівник Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України, член правління Миколаївського відділення Українського фонду культури, співголовою товариства «Зелений світ», перший голова відродженого Миколаївського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта». Він був серед фундаторів перших неформальних організацій на Миколаївщині часів перебудови, брав участь у заснуванні Народного Руху, товариства Меморіал, конгресу української інтелігенції та інших організацій. Два роки вів на телебаченні авторську програму «Основи», став одним із засновників та головою редколегії освітянської і просвітницької газети «Аркасівська вулиця». Лауреат Літературних премій ім. П. Тичини (2003) та ім. О. Олеся (2008), миколаївської обласної премії ім. М. Аркаса (1997), член Національної спілки письменників України (1976).
В. Бойченко помер на світанку 25 березня 2011 року, не доживши до 70-ліття менше двох місяців.
Бойченко Валерій Петрович народився 3 травня 1941р. у м. Снігурівці на Миколаївщині. Після закінчення школи працював слюсарем на суднобудівному та комбайновому заводах. У 1965р. закінчив факультет іноземних мов Львівського університету. Викладав англійську мову в навчальних закладах Душанбе, Херсона, Миколаєва.
Дебютував як перекладач великого американського поета Роберта Фроста, переклав твори старокельтських поетів і новоанглійських класиків “нової хвилі” С.Платта, Д.Томаса. Але вершиною перекладацької роботи стали роман Роберта Льюїса Стівенсона “Корабельна катастрофа”, повість американського письменника – ковбоя Віла Джемса “Димок”.
Але не поминув він і суверенного жанру дитячої поезії, видавши збірочки для дітей “Зроду я такого ще не бачив”(1975), “ В мене курочка була”(1973), “Який широкий світ”(1989).
Автор збірок “Іскри”(1972), “Сонячні кола”(1975), “Поліття”(1977), “Багряні колони” (1978), “Широти”(1981), “Світлі ріки”(1984), “Доброта”(1987), “Правий берег”(1991), “Не повториться мить”(2001).
Окремі твори В.Бойченка перекладено російською, грузинською, вірменською, осетинською, болгарською та іншими мовами.
Засновник відродженої миколаївської «Просвіти», у 1986 – 1991 роках керівник Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України, член правління Миколаївського відділення Українського фонду культури, співголовою товариства «Зелений світ», перший голова відродженого Миколаївського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта». Він був серед фундаторів перших неформальних організацій на Миколаївщині часів перебудови, брав участь у заснуванні Народного Руху, товариства Меморіал, конгресу української інтелігенції та інших організацій. Два роки вів на телебаченні авторську програму «Основи», став одним із засновників та головою редколегії освітянської і просвітницької газети «Аркасівська вулиця». Лауреат Літературних премій ім. П. Тичини (2003) та ім. О. Олеся (2008), миколаївської обласної премії ім. М. Аркаса (1997), член Національної спілки письменників України (1976).
В. Бойченко помер на світанку 25 березня 2011 року, не доживши до 70-ліття менше двох місяців.
