Микола Вінграновський
Народився 7 листопада 1936 року в місті Первомайську на Миколаївщині в
селянській сім’ї. На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та
повоєнних років – школу закінчив вісімнадцятилітнім юнаком. Після закінчення вступив
до Київського інституту театрального мистецтва, згодом Олександр Довженко
запросив його до Москви, до Всесоюзного державного інституту кінематографії. У
студентські роки почав писати вірші й друкувати їх у пресі. Велику
обдарованість молодого поета відзначив Максим Рильський. 1962 року вийшла перша
збірка М. Вінграновського «Атомні прелюди», яка вразила масштабністю поетичної
думки. Автор книг «Сто поезій» (1967), «Поезії» ( 1971), «На срібнім березі»
(1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Цю жінку я
люблю» (1990); збірок для дітей “Андрійко – говорійко” (1970), “Мак” (1973),
“Літній ранок” (1976), “Літній вечір” (1979), “Ластівка біля вікна” (1983), “На
добраніч” (1983); повістей “Первінка”, “Сіроманець” (1977), “У глибині дощів”
(1985).Шість років працював письменник над історичним романом «Северин
Наливайко» (1986-1992). Як кіноактор, зіграв у 4-х художніх фільмах.
Найвідоміша роль Миколи Вінграновського — роль Івана Орлюка у фільмі «Повість
полум’яних літ» (1961, сценарій О. Довженка). Цей фільм отримав нагороди
міжнародних фестивалів у Каннах, Лондоні та Лос-Анджелесі. Він також режисер 5
художніх та 8 документальних фільмів.Микола Вінграновський був першим
президентом міжнародного ПЕН-клубу, що репрезентує українську літературу у
світовому масштабі. Лауреат Міжнародної премії Фундації Омеляна і Тетяни
Антоновичів (США), Шевченківської премії 1984 року та лауреат премії імені В.
Вернадського (2002). Заслужений діяч мистецтв України.
