Єдиний скарб у тебе - рідна мова

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Установлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця —  основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, ученого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений у сан диякона. Він був книжником із широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст. Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

В бібліотеці до Дня української писемності та мови відбувся мовознавчий турнір для школярів «Ще в далеку давнину утворили рідну мову , українську ,чарівну».

 

 

       Державні та народні символи України 

30 вересня щорічно відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Для працівників бібліотек — це професійне свято. Для всіх читачів — це теж свято,  свято  книги , свято установи, яка дарує читачеві можливість поповнювати  свої знання, читати різноманітну літературу, творчо розвиватися та спілкуватися з цікавими людьми.

Для читачів Радсадівської сільської бібліотеки були проведені  бібліотечні уроки  , мультимедійні презентації , свято «Народні та державні символи України» , а також театралізована вистава , яку підготували учні  Радсадівської  школи.

Можливість  скуштувати калину та дізнатися більше про барвінок  та вербу мали молодші школярі , які завітали до сільської бібліотеки на свято «Народні та державні символи України».  Переглянули дуже цікаву мультимедійну презентацію та послухали українські пісні під супровід кобзи , відгадували українські загадки . Члени бібліотечного клубу «Ліра» та учні 6 класу підготували цікаву розповідь про наші символи та обереги. Свято  було проведено спільно сільською та шкільною бібліотекою .

Не забувайте про книгу , читання , знання, бо вони вічні . Завітайте до  своєї бібліотеки , до світу знань.

 

                             Засідання Університету третього віку.

В Радcадівській сільській бібліотеці відбулося святкове засідання для випускників Університету третього віку. На свято були запрошені члени клубу «Надвечір’я», народний ансамбль «Селяночка» (кер.Тимошенко В.О.) , дитячий вокальний колектив «Натхнення» (кер. Савельєва А.О.). Присутніх привітали з закінченням навчання соціальний працівник Радсадівського терцентру Дерябіна Н.В. та голова ветеранської організації села Соловйова Н.І. . Побажали бути  і надалі активними учасниками заходів , що проходять у бібліотеці. Соціальний працівник вручила випускникам Університету свідоцтва про закінчення навчання. Потім на присутніх  чекав невеличкий святковий виступ членів бібліотечного клубу «Ліра» , ансамблю «Натхнення» та солодкий стіл. Лунали  народні пісні у виконанні «Селяночки».

Година -роздум "Сльози твої ,Україно "

26 квітня для учнів 9 - 10 класів  Радсадівської  ЗОШ   підготували та провели  захід присвячений  30 річниці трагедії на Чорнобильській АЕС –  година – роздум  «Сльози твої ,Україно».   Присутні ознайомилися  з  творами  українських письменників , які були присвячені  Чорнобильській трагедії . Прочитали вірші Л.Костенко , «Чорнобильську мадонну» І.Драча,  вірші Б.Олійника . Дітей зацікавила інформація про невидимий вплив на людський організм  радіаційного забруднення  , якого  ми зазнаємо і  досі. Обговорили наслідки техногенної катастрофи  на АЕС ,  які були завдані для навколишнього середовища   та  говорили  про важливість захисту навколишнього середовища у наш час. Була оформлена книжкова виставка – реквієм  «Чорнобиль – біль  України».  Проведений огляд літератури біля книжкової виставки «Чорнобиль : катастрофа триває (попередження та наслідки)».

 
Январьов Еміль Ізраїльович

народився 30 січня 1931 року в Миколаєві в родині службовця. У 1952 році закінчив Миколаївський педагогічний інститут, а 1953-го – Літературний інститут ім. М. Горького. Довгий час працював вчителем в середній школі робітничої молоді.
Перші вірші були надруковані в миколаївських газетах “Південна правда” та “Бугская заря” у 1948 році. З 1955 року почав постійно друкуватися в збірниках “День поэзии”, альманахах, журналах “Юность”, “Радуга”. Перша збірка віршів “Переправа” вийшла 1967 року в видавництві “Советский писатель”. Слідом за нею вийшли “Настоящее время” (1971), “Действующие лица”(1972), потім “Открытый урок”(1975), “Корабельные баллады”(1977), “Школа взрослых”(1979), “Почерк” (1981), “Мера сил”(1984), “Эхо на площади” (1987),”Новый адрес”(1989); останім часом – “Ольвийский причал” (1991), “Стихи мои младше меня”(2000), “Стечение обстоятельств”(2001). У співдружності з поетом М. Владимовим написав драму “Це було в Миколаєві”.
В 1997 році в миколаївському видавництві “Возможности Киммерии” вийшла поетична збірка “Документ”, за яку Е. Январьову була присуджена Всеукраїнська літературна премія ім. М.Ушакова (1999).
Писав російською мовою.
Протягом багатьох років Е. Январьов вів популярну телевізійну передачу “Поле зору”, виступав з публіцистичними есе на сторінках газет і журналів.
Є одним із авторів Миколаївського літературно-художнього альманаху “Письмена”. Лауреат обласної комсомольської премії ім. О. Гмирьова. Городянин року (1997). Член Національної Спілки письменників України (1969).
У видавництві ЧП “Гудим” вийшла книга “Подлинник”, до якої увійшли вірші, написані Емілем Январьовим в останні роки життя. Багато творів поета пройняті передчуттям неминучого кінця, гіркотою розлучення, світлою і мудрою печаллю. Автори вирішили видати книгу у тому вигляді, в якому вона була підготовлена до друку самим Емілем Ізраїльовичем. Ці вірші – невід’ємна частка поетичної спадщини поета і знак вдячності з боку тих, хто любив і шанував його.
Помер Еміль Ізраїльович Январьов після тяжкої тривалої хвороби 5 жовтня 2005 року.
По вулиці Шевченко, де з 1944 по 1966 роки разом зі своїми батьками жив майбутній поет, була відкрита меморіальна дошка в його честь.

Бойченко Валерій Петрович

Бойченко Валерій Петрович народився 3 травня 1941р. у м. Снігурівці на Миколаївщині. Після закінчення школи працював слюсарем на суднобудівному та комбайновому заводах. У 1965р. закінчив факультет іноземних мов Львівського університету. Викладав англійську мову в навчальних закладах Душанбе, Херсона, Миколаєва.
Дебютував як перекладач великого американського поета Роберта Фроста, переклав твори старокельтських поетів і новоанглійських класиків “нової хвилі” С.Платта, Д.Томаса. Але вершиною перекладацької роботи стали роман Роберта Льюїса Стівенсона “Корабельна катастрофа”, повість американського письменника – ковбоя Віла Джемса “Димок”.
Але не поминув він і суверенного жанру дитячої поезії, видавши збірочки для дітей “Зроду я такого ще не бачив”(1975), “ В мене курочка була”(1973), “Який широкий світ”(1989).
Автор збірок “Іскри”(1972), “Сонячні кола”(1975), “Поліття”(1977), “Багряні колони” (1978), “Широти”(1981), “Світлі ріки”(1984), “Доброта”(1987), “Правий берег”(1991), “Не повториться мить”(2001).
Окремі твори В.Бойченка перекладено російською, грузинською, вірменською, осетинською, болгарською та іншими мовами.
Засновник відродженої миколаївської «Просвіти», у 1986 – 1991 роках керівник Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України, член правління Миколаївського відділення Українського фонду культури, співголовою товариства «Зелений світ», перший голова відродженого Миколаївського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта». Він був серед фундаторів перших неформальних організацій на Миколаївщині часів перебудови, брав участь у заснуванні Народного Руху, товариства Меморіал, конгресу української інтелігенції та інших організацій. Два роки вів на телебаченні авторську програму «Основи», став одним із засновників та головою редколегії освітянської і просвітницької газети «Аркасівська вулиця». Лауреат Літературних премій ім. П. Тичини (2003) та ім. О. Олеся (2008), миколаївської обласної премії ім. М. Аркаса (1997), член Національної спілки письменників України (1976).
В. Бойченко помер на світанку 25 березня 2011 року, не доживши до 70-ліття менше двох місяців.

«Читай – пізнай свій рідний край».

                                      Ювілеї літераторів – краян 2016 року.

 

15 квітня в бібліотеці відбулися голосні читання  , присвячені письменникам – ювілярам Миколаївщини «Південна бібліотека: читаємо разом».

 

 

Відбулася вулична акція «Читай – пізнай свій рідний край».

 

 

 

 

 

 

 

 

Тиждень дитячої та юнацької книги

Зустріч першокласників з казковими героями -

членами бібліотечного клубу "Ліра".

                          Засідання клубу «Надвечір’я».

 

Березневими днями в Радсадівській сільській бібліотеці відбулося засідання клубу людей поважного віку «Надвечір’я». На заході була присутня голова Радсадівської сільської ради Мокрицька Н.М. , голова ветеранської організації  села  Радсад  Соловйова Н.І. , члени клубу «Надвечір’я», ансамбль «Селяночка» (кер.Тимошенко В.О.) та школярі члени бібліотечного клубу «Ліра». Зустріч була цікавою та хвилюючою для всіх учасників заходу. Школярі привітали жінок - ветеранів , які багато років свого життя  віддали рідному господарству, а дорослі поділилися з ними своїми спогадами про минуле  та  добрими побажаннями на майбутнє.

 

День інформації «Рідна мова калинова».

 

В Радсадівській бібліотеці було проведено день інформації " Рідна мова калинова" :  літературне свято «Пісенна, ніжна і дзвінка мова Шевченка, Лесі і Франка»   , огляд літератури «Наша мова, у тобі – великого народу ніжна і замріяна душа» та інформаційні години для молодших школярів за книгою "Українська мова. Я пізнаю світ". Учні школи підготували власні вірші  про українську мову, де висловили свою любов до рідної мови.

 

Микола Вінграновський

Народився 7 листопада 1936 року в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській сім’ї. На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років – школу закінчив вісімнадцятилітнім юнаком. Після закінчення вступив до Київського інституту театрального мистецтва, згодом Олександр Довженко запросив його до Москви, до Всесоюзного державного інституту кінематографії. У студентські роки почав писати вірші й друкувати їх у пресі. Велику обдарованість молодого поета відзначив Максим Рильський. 1962 року вийшла перша збірка М. Вінграновського «Атомні прелюди», яка вразила масштабністю поетичної думки. Автор книг «Сто поезій» (1967), «Поезії» ( 1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Цю жінку я люблю» (1990); збірок для дітей “Андрійко – говорійко” (1970), “Мак” (1973), “Літній ранок” (1976), “Літній вечір” (1979), “Ластівка біля вікна” (1983), “На добраніч” (1983); повістей “Первінка”, “Сіроманець” (1977), “У глибині дощів” (1985).Шість років працював письменник над історичним романом «Северин Наливайко» (1986-1992). Як кіноактор, зіграв у 4-х художніх фільмах. Найвідоміша роль Миколи Вінграновського — роль Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ» (1961, сценарій О. Довженка). Цей фільм отримав нагороди міжнародних фестивалів у Каннах, Лондоні та Лос-Анджелесі. Він також режисер 5 художніх та 8 документальних фільмів.Микола Вінграновський був першим президентом міжнародного ПЕН-клубу, що репрезентує українську літературу у світовому масштабі. Лауреат Міжнародної премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (США), Шевченківської премії 1984 року та лауреат премії імені В. Вернадського (2002). Заслужений діяч мистецтв України.

МозоМозолевський Борис Миколайовичлевський Борис МиколайовМозолевський Борис Миколайович  народився 4 лютого 1936 року в селі Миколаївка Веселинівського району на Миколаївщині в селянській родині. Батько загинув на фронті, мати виховувала Бориса сама, після закінчення сільської школи-семирічки Борис став вихованцем при Одеській спецшколі військово-повітряних сил. Після розформування школи був вихованцем однієї з частин ВМФ аж до вступу до військово-морського авіаційного училища в Єйську, яке не закінчив через дострокову демобілізацію.
Після демобілізації переїхав до Києва,  заочно навчався на історико-філософському факультеті Київського державного університету
Ще в школі проявився поетичний талант Бориса, отже в Києві він продовжував писати вірші. Після закінчення університету працював з 1965 до 1968 року редактором у видавництві «Наукова Думка» у Києві, редагуючи видання археологічної тематики. Цього часу він ближче знайомиться з археологією і, в одній з експедицій, з видатним українським археологом О. І. Тереножкіним. Це знайомство на довгі роки пов'язало Б. Мозолевського з археологією.
Із 1969 до 1970 р. брав участь в експедиції, яка досліджувала Гайманову Могилу.
Одна з найважливіших дат у житті Бориса Миколайовича – це 21 червня 1971 року. Під час археологічних досліджень Товстої Могили зроблено сенсаційну знахідку – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль.
Того ж року він став молодшим науковим співробітником Інституту археології АН УРСР. Після розкопок Товстої Могили Борис Мозолевський став одним із найавторитетніших дослідників великих скіфських курганів.
З іменем Бориса Мозолевського в українській археології пов’язано багато чудових відкриттів. Достатньо пригадати Хомину, Денисову, Завадські, Реп’яхувату, Товсту, Жовтокам’янську Товсту, Бабину, Водяну, Соболеву могили та інші кургани, дослідження Чортомлика, аби зрозуміти, що можна говорити про «епоху Мозолевського» у вітчизняному скіфознавстві. Борис Мозолевський опублікував 55 наукових та популярних досліджень, найвідоміші з них – монографії «Товста Могила» (1979р.), «Мелітопольський курган» (1990р.), «Скіфський степ» (1983р.).
Борис Мозолевський чудово поєднав у собі якості досвідченого дослідника археологічних пам’яток, умілого організатора експедицій, а також проникливого лірика, поета тонкої душі. Перші поетичні збірки вийшли російською мовою: «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971). Потім одна за одною збірки віршів українською: «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить, як вік» (1986) і найпопулярніша збірка «Дорогою стріли» (1991). 1971 року був прийнятий до Спілки письменників України. Видав 8 збірок поезій, лірично-прозову повість.

 «Читай – пізнай свій рідний край».

Ювілеї літераторів – краян 2016 року.

Ганна Петрівна Зонтаг (1786 – 1864).

Для миколаївської флотської публіки впливовою особистістю була Ганна Петрівна Юшкова – Зонтаг, російська дитяча письменниця та перекладач, дружина капітан-лейтенанта Чорноморського флоту Є.В.Зонтага. Ганна Петрівна з теплом та ніжністю відносилась до міста Миколаєва. Її чоловік командував адміралтейською яхтою «Утіха». Сама же Ганна Петрівна займалась перекладом роману Вальтера Скота «Единбурзька темниця», який вийшов у світ у 1825 році. За цей час поряд з нею пройшли долі її друзів: Володимира Івановича Даля, офіцера та поета Є.П.Зайцевського, вченого астронома К.Х.Кнорре, К.Н.Батюшкова, П.А.Вяземського. Вона дуже прагнула зрозуміти характер та натуру людини свого часу. Ганна Петрівна автор спогадів про дитячі роки В.А.Жуковського, а також книг «Дитячий театр або збірник повістей кращих іноземних авторів», «Подарунок дітям», «Святвечір», «Чарівні казки». Поза всяким сумнівом, поява книг Г.Зонтаг стала однією з значних подій у літературному і, певною мірою, в суспільно-політичному житті міста Миколаєва.

 

«Україна –моя  молитва»

22 січня  в  Радсадівській сільській бібліотеці  відбулася історична  година  «Україна –моя  молитва»  до Дня Соборності України. На заході була присутня голова  Радсадівської сільської ради. Присутні на заході читачі бібліотеки та члени клубу «Ліра» ознайомилися з історією свята Соборності України, ознайомилися з літературою  з  книжкової  виставки .Члени клубу «Ліра» представили поетичну сторінку про Україну та розповіді про традиції та звичаї святкування циклу зимових свят українцями.  Діти взяли участь у вікторині  «Найвідоміші факти про Україну», переглянули мультимедійну презентацію «Україна єдина та неподільна». На завершення заходу створили « квітку єдності» та « ланцюжок дружби ».